Світлій пам'яті Анатолія Логачова
Минає рік... Рік, відколи час зупинився для однієї родини, для нашої громади, для кожного, хто знав цього світлого юнака. 11 січня — дата, що тепер назавжди запечена болем у наших серцях.
Анатолій Логачов — наш земляк, житель села Ребедайлівки, стрілець-снайпер десантно-штурмових військ. Він пішов у вічність під час виконання бойового завдання поблизу Орлівки, захищаючи кожного з нас.
Йому назавжди залишиться 22...
Тобі навіки буде двадцять два...
Лишились недосказані слова,
Лишились мрії, плани і надії,
І тільки вітер в полі тихо віє.
Ти став за нас — за дім і за родину,
За вільну і нескорену Вкраїну.
Тепер твій пост — у небі, між зірок,
Де кожен ангел робить світлий крок.
Анатолій обрав найважчий шлях — шлях воїна. Молодий, мужній, незламний... Справжній патріот, який не словами, а ділом довів свою любов до Батьківщини. Немає таких слів, щоб передати розпач від непоправної втрати сина, друга, побратима.
Ми схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним Анатолія. Ваша втрата — це наш спільний біль. Ми обіцяємо берегти пам'ять про відважного захисника, адже він віддав найдорожче — своє молоде життя, щоб ми мали майбутнє.
Нехай душа Анатолія знайде спокій у Небесному Війську. Його мужність — це наш оберіг, його ім'я — наша гордість.
Спи спокійно, наш соколе. Ти — наш біль, наша пам'ять і наша вічна молитва. 
