Рік, як ти поповнив лави Небесного війська, світлій пам'яті Олександра Ткаченка
Кажуть, що час вимірюється днями та місяцями, але для тих, хто знав і любив Олександра, цей рік вимірювався хвилинами важкої тиші, тисячами переглянутих фотографій та спогадами, що досі відгукуються болем у серці.
Сьогодні минають перші роковини з того трагічного дня, коли наш земляк, відважний захисник Олександр Сергійович Ткаченко, назавжди покинув земний стрій і поповнив лави Небесного війська.
Йому назавжди залишилося двадцять п’ять.
Це той золотий вік, коли життя має лише набирати обертів, коли мрії мають ставати реальністю, а вдома має лунати радісний сміх, а не скорботна молитва. Олександр був людиною чесної праці він, будував майбутнє власними руками.
Разом із дружиною він плекав плани на спокійне життя у Смілі, але коли ворожа навала стала на порозі нашого дому, він не зміг стояти осторонь.
У серпні 2024-го він підписав контракт, обравши найважчу, але найшляхетнішу професію — захисника Батьківщини.
Рік тому, 12 січня, у запеклому бою біля населеного пункту Преображенка, що на Запоріжжі, старший солдат Ткаченко прийняв свій останній бій.
Як старший стрілець-оператор, він стояв до останнього подиху, закриваючи собою нас із вами, свою родину та свою рідну землю.
Його мужність стала тією стіною, об яку розбився ворог, а його самопожертва — це ціна кожного нашого сьогоднішнього світанку.
Минають дні, змінюються пори року, але жителі Михайлівської громади бережуть пам'ять про свого Героя.
Олександр був щирим, доброзичливим і надзвичайно відважним. Саме такі, як він — молоді, сильні та незламні — тримають на своїх плечах незалежність України. Його коротке, але сповнене гідності життя, стало частиною великої історії нашої волі.
Сьогодні ми схиляємо голови та розділяємо цей невимовний біль із родиною Олександра та всіма близькими. Жодні слова не загоять рани, але нехай усвідомлення того, що він став ангелом-охоронцем у Небесному війську, хоч трохи втішить ваші душі.
Олександр не пішов у забуття — він став світлом, яке вказує нам шлях до перемоги.
Спочивай спокійно, Герою!
Твій пост на небі тепер вічний, а твоє ім’я назавжди вкарбоване в серце нашої громади. 
Вічна слава і вічна пам'ять Герою! 
Герої не вмирають, поки ми про них пам'ятаємо!
