Бувають дні, коли тиша стає гучнішою за будь-які слова. Сьогодні 30.01.2026 року державна нагорода знайшла свого Героя, але принесла її не радість перемоги, а невимовний біль втрати.
Згідно з Указом Президента України, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагороджений наш захисник:
Васильківський Віктор Сергійович
Цю відзнаку отримала його дружина — Світлана Васильківська.
У цій нагороді — вся відданість присязі, мужність чоловіка та його безмежна самопожертва.
Для Світлани це не просто орден — це пам'ять, яка тепер палитиме серце, і гордість, що триматиме її в найважчі хвилини.
Біль цієї втрати став подвійним і ще більш нестерпним, серце матері захисника не витримало горя і зупинилося, не в силах пережити смерть рідного сина. Тепер вони зустрілися там, де немає війни, де панує вічний спокій.
Михайлівська громада сумує разом із рідними. Серце розривається від усвідомлення того, як несправедливо обірвалося молоде життя, сповнене мрій та любові. Віктор мав би будувати майбутнє, але натомість він став нашим небесним вартовим.
Ми розділяємо цей тягар втрати разом із родиною. Немає таких слів, що зцілять цю рану, але є наш спільний обов’язок — пам’ятати.
Ми зобов’язані бути гідними цієї ціни.
Ми зобов’язані пронести ім'я Віктора крізь роки.
«Це завжди порожнеча. Тиша, в якій — невимовний біль поруч із гордістю та вдячністю. Бо жодні слова не здатні повернути того, хто віддав усе за Україну».
Низький уклін тобі, Герою!
Сил та витримки Світлані й усім близьким у цей надважкий час.
Вічна пам’ять Віктору Васильківському та його матері Oльзі...
