Світла пам'ять Віктору Васильківському
Сьогодні минають перші роковини з дня, коли зупинилося серце нашого земляка, мужнього захисника та вірного сина України — ВАСИЛЬКІВСЬКОГО ВІКТОРА СЕРГІЙОВИЧА.
Минув рік, але біль у серцях рідних та Михайлівської громади не вщухає. Сьогодні ми знову згадуємо того, хто віддав за нашу свободу найдорожче — своє життя.
Віктор Сергійович був прикладом справжньої відваги. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини як доброволець. Пройшов шлях від слюсаря залізниці до командира міномета, заслуживши беззаперечний авторитет серед побратимів військової частини А7324.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, молодший сержант Васильківський Віктор Сергійович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Ця нагорода — лише частка тієї шани, яку ми віддаємо Герою. Його справжній пам'ятник — це наша свобода та пам'ять, яку ми пронесемо крізь роки.
24 жовтня 2024 року під час бойового завдання Віктор отримав важкі поранення. Він боровся до останнього, але 11 лютого 2025 року пішов у вічність у м. Гронінген (Нідерланди).
Сьогодні ми схиляємо голови у спільній молитві. Дякуємо Віктору за кожен наш ранок, за кожну хвилину тиші. Висловлюємо щирі співчуття рідним — він став легендою, чиє ім'я назавжди вписане в історію села Райгород та всієї України.
Спи спокійно, Герою. Твій подвиг незабутній.
Слава Україні! Героям Слава!
