Рік без Героя...
Сьогодні минає рік, як наш земляк, відважний воїн і вірний син України, матрос Олександр Вікторович СОЛОДЕНКО, назавжди пішов у засвіти....
21 березня 2025 року жорстока війна обірвала життя людини, яка мала стільки планів, мрій і попереду — ціле життя. Олександр був доброю та чуйною людиною, люблячим та турботливим сином, програмістом, мешканцем села Жаботин.
Він не вагаючись став на захист нашого майбутнього, як тільки Батьківщина покликала його.
За цей рік біль втрати не зник, він лише трансформувався у глибоку вдячність та вічну пам’ять.
Ми пам’ятаємо його мужність, його відданість присязі та ту неймовірну ціну, яку він заплатив за нашу свободу в районі населеного пункту Багатир на Донеччині.
Тепер його голос звучить у шумі вітру над рідними полями, а його світло відбивається у кожному світанку вільної України.
Він не пішов у небуття — він став частиною нашої землі, нашої сили та нашої нескореності. Небо прийняло до своїх лав ще одного ангела, який тепер оберігає нас згори, так само віддано, як колись захищав зі зброєю в руках.
Ми схиляємо голови у глибокій скорботі разом із рідними та близькими Олександра.
Дякуємо за сина, за захисника, за Героя 
Його подвиг не буде забутий.
Пам’ять про нього житиме, поки б’ються наші серця, поки стоїть вільна Україна.
Вічна слава і світла пам'ять Герою!
Герої не вмирають!
