Пам’яті нашого ангела-охоронця Віталія Березія
Сьогодні наша громада знову схиляє голови у глибокій скорботі. Минає два роки з того дня, коли серце нашого земляка, мешканця села Ребедайлівка — Віталія Анатолійовича Березія — перестало битися заради того, щоб билися серця мільйонів українців.
Два роки порожнечі, яку неможливо заповнити, і пам’яті, яку ніхто не в силах відняти. Віталій був справжнім сином своєї землі. Тут, у рідній громаді, він зростав, закінчив Черкаське медичне училище, працював у ТОВ «Ростдорстрой».
Його пам’ятають як людину слова, надійного товариша та професіонала, який завжди був готовий підставити плече.
Разом із дружиною Віталій виховував доньку та сина, будував плани на довге життя під мирним небом. Але коли ворог прийшов руйнувати наш дім, він не вагався. Бойовий медик, сержант — він обрав найважчу місію - бути там, де біль, і дарувати шанс на життя іншим.
Весна 2024 року стала для всієї нашої громади часом тривожного чекання. Довгі місяці Віталій вважався зниклим безвісти. Ми всі до останнього плекали надію, але січень приніс страшну звістку....12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Очеретине Донецької області Віталій загинув, виявивши незламну стійкість та мужність.
Ми пам’ятаємо його золоті руки, які рятували життя побратимів у самому пеклі війни.
Його світлу душу, яка випромінювала добро навіть у найтемніші часи.
Його подвиг, який став частиною історії нашої Незалежності.
Михайлівська громада висловлює щирі співчуття родині Героя. Дружина втратила свою опору, діти — найкращого тата, а ми всі — вірного захисника.
Віталій віддав своє «завтра» за наше «сьогодні». Це борг, який ми зобов’язані пам’ятати крізь покоління.
"Він не просто пішов у вічність — він став частиною нашого неба, захищаючи нас уже з висоти."
Спи спокійно, наш Герою. Твоє ім’я назавжди закарбоване в серці громади.
Вічна слава і світла пам'ять Віталію Березію! 
