Михайлівська громада попрощалася з Віктором ДІБРОВОЮ ...
Найстрашніше у цій війні – це її невидимий, підступний шлейф, який тягнеться за нашими Захисниками навіть тоді, коли вони залишають передову. Війна не відпускає. Важкі поранення, контузії та травми, отримані під час запеклих боїв за право нашої нації на життя, наздоганяють наших воїнів уже тут, в рідних домівках. Вони наздоганяють зовсім молодих хлопців, чий організм, здавалося б, мав мати залізне здоров'я, але людське серце не витримує того надлюдського тягаря, який випав на їхню долю при захисті Батьківщини.
28 травня 2026 року назавжди в стрій став колишній матрос – ДІБРОВА Віктор Олександрович, стрілець-санітар відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини А... .
Свого часу він мужньо виконував свій військовий обов'язок, а наприкінці 2025 року був звільнений у запас через сімейні обставини. Та підступні наслідки війни, яка підірвала здоров'я воїна на фронті, не дали йому повноцінно порадіти мирному життю поруч із найріднішими.
Молодий чоловік, попереду в якого мало бути ціле життя, віддав усе своє здоров'я на полі бою, але підступні наслідки отриманих травм виявилися сильнішими.
Найважче сьогодні тим, для кого він був усім світом...
Збідніла та осиротіла мати, яка змушена ховати свою дитину – цей біль неможливо виміряти жодними словами.
Залишилася донечка, для якої він був опорою і яка тепер зростатиме без батьківської підтримки, але з чітким усвідомленням того, що її тато – справжній Герой.
Вони йдуть від нас зовсім юними, залишаючи по собі невиліковні рани в серцях рідних. Війна наздогнала матроса Віктора Діброву вдома, але його подвиг та відданість залишаться в пам'яті громади назавжди.
Михайлівська громада висловлює щирі співчуття матері, донечці та всім близьким померлого захисника. Доземний уклін за мужність, силу духу та жертовність.
Царство Небесне та вічна пам'ять нашому Герою. 
