Роковини пам'яті Сергія Шинкаренка...
Сьогодні минають роковини з дня, коли зупинилося серце нашого земляка — сержанта ШИНКАРЕНКА Сергія Васильовича ...
Сергій Васильович пішов захищати Україну в складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса він тримав оборону на одному з найважчих напрямків.
Свій останній, пекельний бій він прийняв у районі Білогорівки на вогневій позиції «КОЛОРАДО-4», де під час ворожої атаки з БПЛА отримав надважкі мінно-вибухові та осколкові поранення.
Він вижив там, де це здавалося неможливим. Мужньо боровся за кожен подих, переніс важке лікування та повернувся додому. Але, на жаль, підірване здоров'я та важкі наслідки тих страшних поранень виявилися сильнішими... Його серце зупинилося вдома. Війна наздогнала Героя вдома...
«Кажуть, час лікує, але це не так. Ми просто вчимося жити з цим невимовним болем. Ти повернувся з пекла війни, але твоє зранене серце не витримало. Дякуємо за кожен день, який ти подарував нам ціною власного життя та здоров'я».
У Сергія Васильовича залишилася родина, для якої він назавжди залишиться найкращим батьком, турботливим чоловіком та надійною опорою, а для всієї громади — прикладом незламності та самопожертви.
Розділяємо цей невимовний біль разом із родиною, близькими та побратимами Сергія.
Схиляємо голови у скорботі.
Вічна пам'ять Захиснику. Нехай душа знайде вічний спокій, якого він так прагнув. 
