ДОВГА ДОРОГА ДОДОМУ… СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ...
22 серпня 2026 року Михайлівська громада провела в останню земну дорогу свого земляка, жителя села Райгород — мужнього Захисника України Андрія Івановича ОМЕЛЬЧЕНКА.
Йому назавжди — 49 років…
Андрій Іванович народився 14 серпня 1974 року в селі Райгород. Тут пройшли його дитинство та юність, тут він навчався, зростав, створив родину та залишив частинку своєї душі.
Він був багатодітним батьком — разом із дружиною виховував восьмеро дітей: чотирьох доньок та чотирьох синів. Для нього родина була найбільшою цінністю, джерелом сили та сенсом життя.
У мирному житті Андрій Іванович працював на залізниці. Був працьовитим, відповідальним, добрим господарем, людиною із золотими руками. Любив техніку, мотоцикли, риболовлю та тихі ранкові години на природі.
Коли Україна потребувала захисту, Андрій Іванович добровільно став на захист Батьківщини.
Він проходив службу у військовій частині А..., у складі 110-ї окремої механізованої бригади, 3-го батальйону. Серед побратимів мав позивний «Діджей».
9 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області Андрій Іванович зник безвісти.
Для його родини розпочалися довгі два роки очікування…
Два роки надії. Два роки віри в те, що він живий і повернеться додому.
Діти чекали свого тата. Рідні чекали, сподівалися, вірили…
12 серпня 2026 року родина отримала страшну звістку, що життя Андрія Івановича обірвалося саме 9 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Після довгих двох років невідомості настав той день, якого чекали і якого водночас боялися.
Андрій повернувся додому. Але не так, як його чекали…
22 серпня 2026 року його довга дорога додому завершилася у рідному Райгороді.
Цього дня рідні, друзі, односельці, побратими та представники громади схилили голови у скорботі, щоб провести Захисника.
Діти прощалися зі своїм татом. Для них він назавжди залишиться найкращим татом, люблячим, турботливим і сильним. Тим, хто жив заради своєї родини, працював заради дітей і мріяв побачити їх дорослими.
Тепер його голос житиме у пам’яті. Його усмішка - у спогадах. Його любов - у серцях дітей.
А його ім’я - назавжди в історії нашої громади та України.
Михайлівська громада висловлює щирі співчуття дітям, рідним, близьким, друзям та побратимам Андрія Івановича.
Немає слів, які могли б втамувати цей біль. Є лише наша вдячність. За його мужність. За його вибір. За його жертовність. За те, що став на захист України.
Андрію, ти довго йшов додому… Тепер ти вдома назавжди...
Спочивай з миром, наш Захиснику.
Ти назавжди в строю.
Вічна і світла пам’ять Герою!
